А ще в Антонівцях біля села пасеться з кіньми отака гарна "дівчина".
Нікого не боїться.
Бере з рук хліб.
Красуня...
Заглядає прямо у фотоапарат.
Пішла за кіньми... До речі, прямо по курсу - знаменита гора Уніяс, величезне городище, класні скелі , печера, джерела і унікальні рослини. Колись тут було село на 800 дворів. В 1952 році все село вивезли на Сибір за бандерівщину. Тепер тут десь дванадцять хат. Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Базальтові стовпи. 1-а частина . Берестовець, Костопільський р-н .Одне з Семи чудес України. 50.8715" N 26,2987" Е Вдвох з Hanter-ом.
Кінець листопада. +3. Покинутий кар"єр чорного базальту.
З води виглядає тільки вершок знаменитих стовпів.
Сам базальт чорний, але природа його "потріскала" вертикальними геометричними стовпами. При чому в кожному місці стовпи мають іншу геометрію. Тут - прямокутні.
Вода така приваблива, що хотілось скупатись хоч зараз.
Думаю ,влітку тут - рай земний.
Є скелі і без форми стовпів.
Існують тут і діючі кар"єри.
Але озеро старого Берестовецького кар"єру дуже гарне навіть пізньою осінню. Є тут і свій Острів Кохання...
Сувора базальтова простота.... Вода і камінь. В чистому виді.... Таке..
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
После таких отчетов, азарт появляется и охота тоже обследовать все вокруг твоего края!!!! Смотрю на базальт и чувствуется сила земли в этих столбах, пусть и хрупок камень, но монументален...
_________________ Четыре колеса возят тело, а два - ДУШУ!!!
Базальтові стовпи. Частина 2. Базальтове. 50.9143" N 26.2415" E
Тут є п"ять кар"єрів. Три бачив діючі. Один - тепер озеро-заказник, один - не знайшов. Тут дуже добре видно , що зверху колись було море - товстий шар крейди над масою каменю.
Висота тут вже до 10-и метрів.
Пейзаж знизу - трохи марсіянський...
Не дуже впевнено себе почуваєш біля такої стіни.
Як у фільмі "Золото Макени" Червоні скелі.
Сам базальт - чорний, а потріскав - червоно-іржавим кольором. Пів-України ставить по кладовищах пам"ятники саме з цього чорного каменю, Тут по селах є повно майстерень, де ріжуть, шліфують, полірують надгробки... Всі поліські дороги-"бруковки" - з нього.
Трохи далі через дорогу в лісі ще один величезний кар"єр , де камінь потріскав вже іншими кольорами.
Тут колір якийсь глиняно-блакитний.
В сонячну погоду то все певно має ще цікавіший вигляд.
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Зараз кар"єр затоплений , вийшло дуже гарне озеро з островом.Навколо отакі береги.
Хтось на торці кам"яного стовпа вималював портрет Миколи Тесли.
Красу цих Базальтових стовпів не передати. Тут вони певно найгарніші.
600 мільйонів років тому тут вибухнув потужний вулкан діаметром десь 30 км. Лава розтеклась і потріскалась десь до 40 метрів в глибину у формі стовпів різної геометрії. Цікаво, що річка Горинь від Олександрії до Злазного по колу обходить цей вулкан лісами у дуже гарному каньйоні. Їхав від Злазного до Клеваня і частину долини річки бачив по лівому боці дороги. Дуже гарні місця. От тобі і Полісся...
Ще один фрагмент стовпів отакого унікального виду створила природа.
Тепер тут можна лише пішки ходити. Всі дороги засипали брилами, щоб не крали каміння. І добре.
Озеро надвечір набирає суворої осінньої краси.
Заповідник Базальтові стовпи. Дуже гарні і унікальні місця. Одне з Семи Чудес України. Дякувати Богові, є на нашій землі чимало краси. Аби був час і натхнення. Таке...
П.С. А по Горинському каньйону ,як доживу і буду здоровий - ще таки попливу...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Іздив якось до витоків притоки Горині річки Свитеньки.
Ліворуч Нова Мощаниця, корови пасуться, орли літають...
То - права сторона Мізоцького кряжу. Гарні гори , південні схили ще є з автентичною рослинністю. Терново-калинові сухі вершки , весною тут мусить бути так гарно, як і в Товтрах.
Заїхав в монастир на Гурби. Тут на місці Гурбенської битви УПА з 35 тисячами військ НКВД поставили пам"ятник дітям, які тут загинули.
Далі лісами по компасу 14 км - до Малої Іловиці і вліво в гори до урочища Мошкове. Дуже гарні невеликі лісисті гори, скелі.
Дощ почався такий ,як з відра. Але в той дощ тут так гарно, що не передати... Під"йом поміж гір тут довгий, метрів 700. Далі верхом гори праворуч і вниз - до озера і джерела Амфілохія.
Від озера галопом потріщав по лісі лось, і через хвилину - знов цілюща для душі тиша.
З під скель течуть два отаких струмочки і живлять озеро. Не сохне воно, хоч і рівень його на метрів 20 вищий ,ніж вся іловецька долина.
Під Даниловою горою по дорозі їхав вже певно сто разів, але на цей раз зупинився і пішов до гори через ліс. Знайшов отаке ... Ніхто ніколи за це озеро на говорив. А воно собі тут є... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Над Малою Іловицею є закинутий старий під"йом на гору до покинутого зверху кар"єру. Під"йом метрів 300, мальовничі місця. Нижче кілька покинутих садків. Трохи треба потрудитись, але виїхати сюди ендурою можна.
Старий кар"єр давно заріс лісом.
З гори надвечір отакі краєвиди на Антонівці.
А так виглядає вид на стару дорогу до Шумська. Там теж цікавий проїзд і під"йом між горами.
То - Білозереччина. Грибів білих тут є завжди. Років 15 тому тут два рази бачив трьох зубрів.
Довгий язик Замкової гори, десь 1 км. Вітри тут дують несмішні.
Головні ворота замку виходять в 900-метрову прірву з назвою Провалля.
Найбільша з вцілілих західна стіна. Огороджений і зверху завалений 90-метровий колодязь.
Північно-східна стіна. Її трохи розібрала совєцька влада на фундаменти .
Обійти центральний бастіон знизу побоявся. Висота тут - десь 120 метрів. Не хотілось шурнути вниз по снігу... А ліцей зимою виглядає цікаво. Замок за всю його і сторію не змогли взяти монголи і ніхто , окрім козаків Максима Кривоноса в 1648 році.
Головний виїзд зсередини. Все це збудував князь Радивил для королеви Бони Сфорци, яку дуже кохав. Моста зробив кілометрового підвісного з шкіри. Бона хотіла проїхатись по ньому на колісниці, але він ще до того не витримав ваги. Взагалі тоді був період великого впливу італійського Відродження на українську культуру. Королева Бона - найяскравіший тому приклад, що лишив по собі багато слідів. http://ru.wikipedia.org/wiki/Бона_Сфорца
Міст досягав протилежної сторони Провалля.
Класно тут зимою. Снігу місцями по пояс, а місцями просто здуває вітер. Стояв тут величний королівський палац, лунали сміх і співи, і келихи дзвеніли.... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 29
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения