Каплиця вражає розмірами і унікальністю архітектури. Розкопки виявили тут дуже давнє капище, в центрі якого вона і стоїть... Простояла стільки століть і ще милує око простотою і строгістю форм. Фрески таки ще проглядаються крізь "шедеври " люмпен-мистецтва... Купол розписаний майже аналогічно равеннівському... Королева Бона і її коханий князь Радивил зробили значний італійський слід у церковному житті південної Волині.... Тиха річка Горинь. Тут в Ямполі вона ще невелика. Взагалі з давніх давен південно-східна Волинь називанась "Погорина" Величний костел св. Вікентія де Поля та монастирські будівлі у Білогір"ї. [url="http://www.castles.com.ua/bilo.html"]http://www.castles.com.ua/bilo.html[/url] Для тих, хто хоче знати більше... Над центральним входом своєрідний і багатозначний напис. . Отака вона, багатогранна і неповторна, Волинь... Є тут на що подивитись і що любити... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Північний захід Хмельницької області, старовинний Ізяслав. Садибний костел св.Йосифа. Діючий. Якраз попав на службу польською мовою. Навпроти вали замку ХУІІ ст. та палац-садиба князів Сангушків. Розміри палацу вражають, Тепер це руїни- от вона, велика сила радянської влади... На колись розкішних стінах - шедеври пострадянських люмпен-художників.... Костел Івана Хрестителя(Фарний) теж пережив багато столітть, але не радянську владу. Навіть його руїни прекрасні.... Поєднання готики та ренесансу.... Нікому тепер не потрібне.... Будинок замку 1539 року. Перший поверх десь Х!!-Х!!! століття. Тут аж занадто віє старовиною. Особливо цікаві кутові каміни, ніде такого не бачив, щоб опалювались зовнішні кути приміщення. І ніякої тобі сирості... Ще цей будинок називають "Замок Рогніди". Є версія, що першу свою дружину Рогніду наш відомий "Вова-Хреститель" заточив сюди помирати, а сам одружився з модною візантійською християнкою... Найбільша споруда в місті - величезний монастир бернардинів. То окрема тема. Але тепер тут - тюрма... З моста через Горинь - справді гарний вид. Невеликий тепер Ізяслав, а колись - як Львів, чи Люблін... Але подивитись тут є на що... Таке..
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Від Ізяслва до Славути вирішив пробиратись лісами, стежками - по компасу і сонцю. Хотів знайти загадкове озеро Святе, приблизно про місце розпитав місцевих людей - і вперед.... В лісах знайшов братську могилу, біля неї криницю. Не зрозумів одного - чому по 1945 рік ? Весною 1944 року тут німецьких загарбників вже не було... Недалеко зустрів грибників, потім лісника і таки взнав правду.... Тут була лісовозна вузькоколійка, німці під час війни лісорубів і військовополонених знищили тут багато. А з весни 1944 року "естафету " перебрали НКВД. І "докомплектували" братську могилу немалою кількістю українців. А списали все на німців і війну.... Скільки таких могил по Україні.... А от і воно - таємниче озеро Святе... Між сухих лісів Малого Полісся за 12 км від Хмельницької АЕС серед безмежних полів журавлини - красиве блакитне око ... 80% плеса вкрито білими лілеями. Фантастика. Озеро природнє, десь метрів 800 діаметром... Виявилось, що місцеві жителі тут гарно і масово відпочивають. Лілеї трохи нищать, шашлики, вогнища, авто . Весь східний високий берег заставлений автомобілями. Підсвідомо хочеться, що така краса була менш людною... Чи хоч обмежити в"їзд авто.... Загалом озеро дуже гарне. Було б добре, якби охоронялось справді, а не на табличці.... Таке... До зустрічі, Святе! Тільки у спокійніший для тебе час...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Дякую Володимире, до речі люблю подорожувати , як і Ви - сам... Найбільше користі і для голови і для душі... . На трасу Ізяслав- Славута виїхав через Голики і Варварівку. Виявилось , що тут від траси до озера десь 6 км не такої вже й поганої дороги. Десь за 2 км до Славути праворуч біля траси промайнув малесенький ледь помітний знак "поле пам"яті". Проїхав трохи, роздумав, повернувся і був шокований... Десь метрів 100 від траси ледь помітною доріжкою доїхав до комплексу пам"ятників від різних влад і народів.
Маленька меморіальна табличка... Зовсім збоку величезний і німий "звьоздний хрест" напевно совєцький... Тут вірогідно лежать радянські солдати... А тут вірогідно німецькі... Під акуратним хрестом явно німецька плита. Не дуже доглянута величезна братська могила... І дорога сюди непротоптана.... І це такі ми, а не хтось інший... . За Славутою ліворуч по карті роздивився два озера за Горинню. В Крупці звернув ліворуч, за дитсадком знову ліворуч , далі через військовий міст через Горинь, Тоді в с. Стригани праворуч і відразу за селом дуже гарне озеро. Їх тут два, називються Голубі озера , доріг тут між ними повно, все військові бетонки, але народу - тьма, просто кишить, дуже багато п"яних, аж занадто... Біля другого озера покинутий і дуже страшний піонерський табір, ніби військова частина в Сибіру... А природа і озера дуже гарні, просто їхати сюди треба осінню або ранньою весною, коли нема людей. Бо дуже вже їх тут забагато.... Біля озера над дорогою братська могила. Тут проривались загони УПА під час битви під Гурбами. Теперішні "українці" про радянських солдатів майже не згадують, а біля могил УПА масово смажать шашлики , п"ють горілку ,розкидають гори сміття і на всю потужність з машин щасливо слухають "Владімірскій централ" Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Далі - Нетішин, Хмельницька атомна... Вона розбудовується далі, поглинаючи дедалі більше води з Горині і нвколишніх лісів. Озеро Теребежі висохло зовсім, в озері Святому води менше на метр, ніж завжди... А то - Остріг. Замок Острозьких - Турецька вежа і родовий собор знизу, від заправки "ОККО" А тут народились майже всі князі Острозькі. Тепер музей.
Далі - дорогою на Шумськ біля монастиря-фортеці в Межиричі до с.Зіньки, там лісами через урочище Теремне на Андрушівку, Кутянку ,Кути і горами до с.Мала Іловиця. В лісах біля Теремного за 50 метрів на сосну сів орел-могильник, але тільки я ворухнувся за фотоапаратом і цар неба змахнув крильми... Шкода, хоч плач - самка орла-могильника є найбільшим орлом в Європі. Розмах крил до 2,5 метрів. Має червоно-охристу потилицю. Потилицю бачив. І все... Природа майже неторкана. Простори. Тут мотопілігримів не побачиш, і слава Богу... Ще одне гірське озеро над с.Мала Іловиця. Сюди приходив преподобний Амфілохій, Яків Головатюк. Тут б"є два гарних джерела. Дуже душевне місце. І тихе... І вже зовсім надвечір добрався до озер біля с.Лішня. Трохи гризуть комарі, але яка краса... Як то небагато людині треба насправді... Таке...
П.С. І вже зовсім на "закуску" попався мені отакий файний "кавалєр" Хай бігає здоровий...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Дякую! Майже не дивлюсь телевізор, не п"ю горілку , а просто по- своєму люблю життя....Намагаюсь не витрачати час на пусте... Читаю...Мандрую... І отаке виходить.... І ще багато чого... Аби ще трохи здоров"я ... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Віталію , живу в Рівному, багато об*їздив і нічого не бачив . Завдяки Вашим розповідям і фото бачу все, як вперше... Маю надію ,що побачу це наяву ! Дякую!
_________________ Статус загружается Loading… ██████████████] 99% Остановите Землю ,я сойду ....
Ще один вихідний... Поталанило... Знов натрапив на блакитну глину. На фото вона не дуже й блакитна, але то - вона. Лікувальна штука - переломи, розтягнення сухожилків, косметика, мамологія, хвороби шлунка... І ще багато чого. Колега по роботі пошкодила ногу - от і знов вибрвся на пошуки... А два попередніх роки - невдало. Понад старою Батиєвою дорогою є урочище Браки , джерела. Часом вдається знайти, коли весняна повінь відмиє пласт.... Далі - горами наверх , на Забару. Тут старовинна дорога із "варяг у греки" закінчувала під"йом поміж Кременецьких гір і виходила на початок Подільської височини. Цей камінь - лежить тут тисячі років ( є версія , що з часів Трипілля) .Далі село Забара , далі -Шумськ , а далі - один на Трембовлю і в "греки", а другий - Чумацьким шляхом на Крим теж у "греки". Тут вилазила снігами Батиєва орда, що дуже тоді поменшала числом і духом... Батий пройшов і взяв всю Русь, а тут ні Кременця, ні Стіжка, ні Данилова.... Десятки тисяч монголів загинули в снігах під їх стінами.... І марно.... Хоч Батий особисто керував штурмами... Отакий цей камінчик.... З яблучками... А то - центральний в"їзд в городище Уніяс-1. За моєю спиною - Уніяс-2.
Сьогодні я знайшов ще дві частини міста, відгороджені двома рядами валів.. От один із них..... Маю надію , що на схід є ще одна частина. Городище виявилось набагато більшим, аніж я знав за останні 20 років. Осінню , коли впаде листя обійду все... Може статись, що крім Стільсько, ще одне городище в мене під носом виявиться більшим за тодішній Київ... А то - "Кієв, мать гарадов". Шо ж то за мать, що нищила і палила своїх дітей? Схоже, що то не діти, а таки старші сестри.... Воістину і Каїн і Авель... А ця картинка - не просто ганебна.... Курган-могильник, знайдений археологами ще в 1989 році, вік - приблизно 2000 років... Недосліджений, неторканий дотепер. Це те, що від нього залишилось після відвідин сучасних негідників.... Розкидані кам"яні плити , кості, ніби дикі кабани зрили... Нема слів... Чорні археологи роздерли східну частину кургана, напевно тут металошукачі щось виявили... Цікаво, що будуть робити, коли закінчаться запаси цінних експонатів ? Здогадатись неважко - почнуть масово грабувати сучасні могили заради золотих зубів... Вони живуть серед нас... Ще одне знайдене маленьке озеро між горами над дорогою в Літовище. Недалеко звідси були знайдені археологічні пам"ятки епохи бронзи. Перед крутим спуском до с. Мала Іловиця зі сторони с. Забара стоїть німий хрест на кургані, страшенно зарослий кропивою і зіллям... В кропиві знайшов шматок меморіальної дошки, майже засипаної мурашником... Розчистив... Як і при яких обставинах загинули ці люди так і не дізнався... Поки що... Зустрів трьох пиячків по черзі кіньми, але жоден нічого взагалі не знав, хоч і з сусіднього села. На перехресті доріг на Антонівці і на Забару за 700 м від Стіжка перед Даниловою горою тепер стоїть отакий стенд. Висота Данилової гори насправді 358 метрів , а не 263... І ще багато чого на мою думку тут не так. Навіть не сказано що монголи штурмом не змогли взяти місто.... І що то взагалі може і не Данилів... ??? Але то таке.. Місця тут сакральні. Хто хоче і здатен, той відчує і побачить...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Микулинці, біля самого Тернополя. Поїхав в дальнобій. Троїцький собор Палац Потоцьких. Фасад палацу. Замок тут з 1550 року. Весь час лив дощ, поки протреш апарат, поки висохне, лиш кілька вдалих фоток. Замок не надто великий , але вражає. Є тут маленька бригада реставраторів, оце найприємніше. Поспілкувався - файні хлопці, люблять своє діло і ці древні стіни. Потрохи щось роблять. Є надія, що цей замок таки не зникне... А то - Підгайці, двері древнього костелу. Костел 1634 року. Не пережив тільки радянської влади... Шкода , що дощ, не дуже пофотографуєш. І поки він ллє, як з відра - вперед на древній Галич!
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
По дорозі до Галича ліворуч десь після с.Угринів побачив білі скелі. То крейдяний кар"єр, але крейди такої ще не бачив ніде. Писати пише як крейда, а розбити так само важко ,як каміння. Суперматеріал будівельний. Вже в Галицькому районі заїхав в старовинне село Бишів. Йому 570 літ. І церква тут ненабагато молодша. І дзвінниця. А дзвони подарував у жертву якийсь Федько Стрембовський, такий напис на дзвоні. Ніхто не знає коли такий і жив. Дуби тут старезні. А ще тут десь після війни було з"явлення Пресвятої Богородиці одному чоловікові в ліску. Не просто з"явилась Мати Божа, а й говорила до нього. То було саме тут. Тепер тут капличка в долині серед лісу. Колись НКВД тут пострілювали в лісі і лякали людей, щоб не ходили на це місце . Тепер тут гарно, тихо. Трохи вище є ще одна каплиця і криниця. Тут колись стояла стара дерев"яна сільська церква, потім її перенесли в село. Біля каплиці росте барвінок , колом діаметром трохи більше метра. За переказами - саме тут під церквою татари відрубали голову дівчині, що мала брати шлюб за християнським звичаєм. Отакий той древній Бишів. Скромно, тихо і віє старовиною... І духовністю. Таке.
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Виталик, спасибо тебе! сказочные места! Хорошо, что ты нам показываешь! Надеюсь, что вдохновившись твоими рассказами и фото, мы тоже соберемся на Запад!
Зарегистрирован: 21 окт 2011, 12:12 Сообщений: 462 Откуда: Украина
Мото: Yamaha YBR 125
Возраст: 55
Тел.: 0971412854
Имя: Юрий
nataliyalta писал(а):
Виталик, спасибо тебе! сказочные места! Хорошо, что ты нам показываешь! Надеюсь, что вдохновившись твоими рассказами и фото, мы тоже соберемся на Запад!
Мне доводилось быть в Квасах по путевке в здравнице. Почти каждый день ездил на экскурсии. Но это было зимой и на автобусе. Обязательно соберусь летом и на мотоцикле. Есть огромное желание! Очень красивые места с богатейшей историей и легендами, неограничено добродушные люди!..
Дякую Вам,щановна мотобратія ! Після Бишова дощ стих, виглянуло сонечко і погнав я скоренько до старовинного Галича, де гостинно зустріли мене Лесь з дружиною. Лесь - досвідчений джипер, знає безліч гарних місць і важких трас в Карпатах, інтелігентний і делікатний чоловік, як і його сім"я. В іншому житті він - відомий хірург. А ще має дуже добре вдосконаленого Геона Турера. Надвечір поїхали ми в Сілець на Святодухівське джерело, відразу після повороту на Єзупіль. Молитва до Святого Духа. Гарне дерело з смачною водою, багато людей приходить сюди. А ще тут є пам"ятна дошка великому землякові. Народився він на Прикарпатті у Єзуполі. Світським ім'ям Беринди було Павло. При постриженні в ченці Павло Беринда прийняв ім'я Памво. 1597—1605 — працював у Стрятинській та Крилоській друкарнях (тепер Івано-Франківська область). Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613—1619), у Львові (до 1613) постригся в ченці. 1616 його запрошено до Києва для участі у підготовці видання книги «Анфологіон» (автор передмови). Восени 1619 разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва і назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі. Був головним друкарем, редактором і перекладачем у Києво-Печерській друкарні. У 1620 дістав звання «протосингела» («головного»), а згодом став «архітипографом», тобто завідувачем друкарні. Памво Беринда був високоосвіченою людиною: знав церковнослов'янську, грецьку, латинську і польську мови. Належав до гуртка Балабанів, що об'єднував українських культурно-освітніх діячів 1-ї пол. 17 ст. Найвизначніша праця Беринди — друкований український словник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє» (1627). Перевиданий у Кутейні (біля Орші, 1653) з передмовою І.Трусевича. В ньому близько 7 тисяч слів — загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку XVII століття ( староукраїнська мова). Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов'янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії. Ця праця Беринди — найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Памво Беринда похований у Києво-Печерській лаврі. Галицькі гори, Княжа криниця, краса....Шкода що звечоріло і не встигли подивитись на Крилос, галицькі вали, тисячолітні церкви... Вдалині - Дністер... Вечірній Галицький замок. А то - вже ранковий... З самого ранку Лесь поїхав на роботу, а я погнав скоренько на Франківськ, а далі на Маняву. Поки ранок, зловити кілька ракурсів....
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Як Славік співає - "Хто ж тоді, як не ми, брати?" Любити життя нікому не заборонено... Це - замість телевізора, дивана, пива і т.д. Якби ще трохи здоров"я і грошей...
Манявський водоспад.
Нижня тіснина. З лівої сторони скелі до 40 метрів. Тут він має 18 метрів.
Вище є кілька порогів і ще один отакий 1,5-метровий водоспадик. Повно слідів перебування "акуратних" туристів, вогнища, намети, крики "культурних" відвідувачів... Зверху теж фантастичний вигляд, височінь, стоїть водяний пил. По ялицевому лісі зверху отакі стежки. Зверху непоганий спуск до початку тіснини, і під"йом туди теж. Мокре каміння, біжить вода. Трошки треба напружитись, але то того вартує. Перед виїздом рекомендую пройтись подивитись цю ділянку метрів 80, особливо в кого важкі мотики. Шкода ,що зверху нема в лісі контейнера для сміття, я б заборонив тут рзбивати біваки, занадто напаскуджено.... Зворотня дорога. Таких перебирань через річку тут десь 5. Минулий раз я добрався сюди, але води було в 7 разів більше і знов пішов дуже сильний дощ, Мусив тоді вертатись,хоч і дуже було шкода. Уявляю собі ,яким тоді був водоспад при такій воді... А тепер - до зустрічі, Манявський красунчику... Делікатних тобі відвідувачів! Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Пнівський замок. Старий. З 1482 року. Тепер руїни. Біля самої Надвірної. GPS координати 48°37'22" пн. ш., 24°33'17" сх. д. Тут мене вже чекав Лесь. Трохи поспілкувались з організаторами фестивалю "Дженджурфист"2012. Мав бути тут 17-19 серпня. [url="http://www.fyst-fest.org/"]http://www.fyst-fest.org/[/url] Подробиці. А замок хоч і частково в руїнах, а таки файний. Яблуницький перевал. В Ясіні швиденько пообідали. План такий. На Свидовець поки після дощу таки трохи зарано, та й Лесь там був не раз і не два. Вирішили їхати маршрутом, щоб цікаво було обом. З Рахова праворуч наверх є фантастична стара ще австрійська дорога горами на Косівську поляну. Бомба. Ендурчики наші по ній шептали, а ми тішились краєвидами. Там внизу - Рахів. Ми звідти вилізли. Праворуч - Карпатський заповідник "Кузійський масив". Записуєм в актив... Найголовніше, що все це тут - вдома, під носом, а не в Хорватії , чи Греції... Позаду видно Свидовець. Взагалі тут через кожних 300 метрів треба фотографувати, нема коли їхати... Горяни. Прості. Щирі. Ходять по своїй землі... Живуть... Це їх дорога... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Cолотвино. Соляні озера. Вже зовсім надвечір ми сюди приїхали і проминувши весь цей Шанхай ,добрались до самих останніх будиночків. Швиденько поселились і спробували купелю в солоному басейнику. Пейзаж тут зовсім промисловий - копальні.... Ввечері обійшли озера. Гарно. Але навколо справжня божевільня - десятки дискотек, на кожному кроці на всю потужність грає музика, торгують хто чим може. Нам поталанило , що будиночки наші були на краю копалень. Бо до половини ночі напевно б не заснули... На сході сонця вискочили з нашої хатки , ще раз скупались в оновленій воді( в басейнику , на відміну від озер, воду часто міняють) Беруть її і помпують прямо з соляного кратера... Пейзаж далі виявився апокаліптичним, розміри покинутих копалень вражають. Глибина до води - метрів 90. Видимий шар солі - 25метрів , не менше. А далі вглиб - невідомо... Ніби ядерна бомба тут вибухнула... Навколо кратера загрозливі тріщини в грунті, зсуви тут неминучі. Коли стоїш на краю - відчуття непрості.... До краю безодні метрів 80, а далі ... Скільки ж землі ця діра поглинула ? Попри все тут своя краса. Плаваючі колоди мають вигляд дрібненьких смітинок... Перед від"їздом ще раз об"їхали озера. Гарно тут, особливо ранком.... А так - курорт, тільки не дуже "європейський"... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Мала Уголька. Сюди ми добрались в пошуках Карстового моста, карпатського чуда природи. Графський мисливський будинок. Тепер школа. Початок маршруту. Отут ми і промахнулись. Пішли лівіше вздовж річки. Зрозуміли значно пізніше. Місточок на екологічній стежці. Цей бучок помер своєю смертю. Більше ,ніж півтора метра завгрубшки. Буки тут немаленькі, то вже вище одного кілометра над морем. Лесь трохи далі побачив величезного карпатського пугача, а я здуру дістав монокуляр. Поки гарно роздивився, не було коли діставати фотоапарат. Нічний господар полетів собі. В результаті вийшли на 1300 метрів недалеко до верху гори Менчул (1501м) Знайшли колибу, давно тут ніхто не був. Тут один з лісників недавно за три метри мав "розмову" з ведмедиком... Фарбував квартальний стовпчик...Закінчилась "розмова " мирно... Вирішили піти траверсом праворуч по хребту, з надією вийти на Карстовий міст з іншої сторони. Правда нічого не вийшло, Зійшли вниз до ще однієї притоки і прийшлось йти її руслом по буреломах ,воді і камінню вниз . В результаті замість 5 км ми пройшли горами десь 20. Дякуючи Лесеві я зрозумів, що не зважаючи на своє слабке здоров"я, ще маю таки немалі резерви. Правда ,для цього прийшлось докласти дуже немалі зусилля. Аж пальці на ногах стали сині... Але то того вартувало... Повернулись ми з твердим наміром зранку справу с Карстовим мостом довести до кінця. Переночували і гарно повечеряли ми в лісництві. Дякуємо лісникам Василю Васильовичу і Василю Івановичу за гостинність і дівчатам з сусідньої хати за гарну вечерю. Господарі - гарні люди, люблять свій ліс і свої гори, багато чого цікавого від них почули і файно поспілкувались. А спали - як застрілені... Воно й не дивно... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 27
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
сказочные места! 
