Всім вітання!
Можливо, мене хтось з учасників форуму памятає по цій темі: http://geon-club.com.ua/forum/viewtopic.php?f=9&t=500

Розкажу як я в серпні цього року з'їздив в Крим на YAMAHA V-star 1100.

Насамперед, почну з того, що плани спочатку були дещо інші, планувалась подорож в протилежну сторону,
тобто в Європу, але завдяки деяким несприятливим факторам, (труднощі з візами та несподівана дорога поломка мотоцикла на початку літа (обгонна муфта)), буквально за кілька днів було вирішено:
"відпустка почалась, треба кудись їхати. Може в Крим? Давай в Крим!".
Сказано-здєлано, і раннім ранком, 10-го серпня стартуєм. Вирішили їхати неспішно, щоб більше побачити і не напрягатись, тому маршрут розбили на три дні:
1 день - до Умані, 2-й - до Херсону, і 3-й на місце призначення-селище Сонячногірське, що за 20 км. від Алушти в напрямку Судака. Значить їдем ми, в дорозі зустрічаєм схід сонця, повітря чистеньке, машин дуже мало - красота! Найбільше люблю їздити саме в таку пору доби, що і всім раджу!
І ось тільки "розправив крила", відчув смак дороги як бац-між Тернопільською і Хмельницькою обл. тормозит мєнт. Курва, ну думаю, файний початок!
Каже: "чому на знаки не дивимся?". Вінават... був знак 50, я їхав 74. Показав знимку на своїй апаратурі. Заводить мене в свою "будку на курячих лапках" (тобто пост їхній стаціонарний), і зразу вот такий діалог:
мєнт-"що вчора було?"
я-"четвер вроді..."
мєнт-"нє, що вживали вчора?"
я-"нічого, і позавчора, і позапозавчора так само!"
Дає дихнути в апарата. Той показує нулі.
мєнт, розчаровано-"ну шось мені все-таки пахне!"
А мене так і свербить на язику сказати "є два варіанта: або чуєте від себе, або то тут в вашій каптьорці вже так просмерділось:)" Стримуюсь.
Ну в результаті дав йому сотку в шухляду (менше одною купюрою як на зло не мав) і валим далі. Забігаючи наперед, скажу що більше пригод з мєнтами за всю поїздку не мав.
Їдем, і чим далі від заходу, тим кращі дороги. Ями є, але всюду техніка, працюють, десь кладуть новий асфальт, десь взагалі нову полосу додають... А в нас... ех, самі знаєте.
А жара все більша і більша. Доходить до того, що мотокуртку вдягаю на голе тіло, і то застібаю її лиш на половину. Ось так і наближаємся до Умані. За 100км. до цілі першого дня вирішуєм трохи вздрімнути в лісочку бо на сон тягне обох нереально.

Знайшли тихе місце попри трасу, розстелили спальник, перекусили і вснули. Просипаюсь, відкриваю очі-прямо наді мною дядко вусатий схилився! Йопть! Сон як рукою знімає, а він "Рэбята, прастытэ, у вас СОЛ не найдьотса?" Йомайо! Нащо ж так лякати! Виявилось, то просто люди, також, як і ми, заїхали на машині перекусити. А Іра спить далі. Я ж вже не сплю, сижу, своїх стережу). Відпочили, завелись, і ось ми вже в Умані.

Селимся, їмо, і вйо дивитись місто. Куди всі в першу чергу ідуть в Умані? Правильно-в Дендропарк. От і ми ідем його шукати. Але побачити нам його так і не судилось. Чому? Причина банальна, просто заблудились. ЗАТЕ, чисто випадково, забрідаєм в Єврейське гетто! Чесно, картина трохи шокуюча, жодного напису українською, всі вивіски, об'яви на стовбах, назви магазинів, все по-їхньому! І самих євреїв при всьому параді, толпами ходять! Бачили навіть їхнього Равина, в халаті і шапці, схожій на Київський торт)). Щось таке:

Короче вирішуєм багато там не ходити. Ще трохи погуляли, і-спати. На другий день успішно просипаєм, і замість того щоб виїхати в 7, виїжжаєм в 10. Поки виїжжали з Умані, ще одна шокуюча картина: Великий храм (не єврейський)), а прямо під його стінами...базар! Бабки порозкладали на землі бураки, яблука і т.д., і повернувшись дупами до ікон, галасують, "Підходітє, вибірайтє, пробуйтє!" Мдя... Виїхали з міста, і - на Одеську трасу! І ось де мій КОНЬ сказав "я буду здєсь жить!!!"

Далі доїжжаєм до Херсона, також селимся, також гуляєм по вечірньому місту, я підтверджую давні слова знайомого "По всій Україні їздив, але найкращі дівчата в Івано-Франківську та Херсоні", і...ось вже і почався третій день маршруту. Проїхали його без особих пригод, заїхали в Крим, прифігіли з щільності трафіку на участку "Сімферополь - Алушта", і нарешті, ось воно, море!

Жара дика, навкруги ходять майже голі люди, і круглими очима дивляться на нас, чудаків в повному екіпі)))
Із 7 днів, поведених в Криму, 2 дні виділили на екскурсії печерами Емине-Баир-Хосар, та Мраморна, і водопадом Джур-Джур. Печери-зразу скажу, то треба бачити вживу! Явище вражаюче і величне, особливо якщо розумієш що все це створено природою за мільйони років. От наприклад, зі слів гіда, оцій штуці приблизно 5 мільйонів років, +/- мільйончик!

Ще один день присвятили поїздці в Левадійський Палац Николая ІІ, Нікітський Ботанічний сад та здалеку глянули на Ластів'яче гніздо.

Дорогою в Ялту:

Левадія:


Нікітський ботанічний сад:

Ластів'яче гніздо: (здалеку)

Далі за планом думали їхати в Воронцовський палац, але побачили як швидко наближається гроза, блискавки луплять прямо в море, і насувається чорнота. А ми відносто "налєгкє", тому їдем додому. На виїзді з Ялти гроза нас таки зустрічає. Ховаємся на заправці, на території якої є автомийка в вигляді металевого ангару. Заправщик люб'язно пропонує сховатись туди. А дож пішов такий що позупинялись навіть машини.

На тій ж заправці зустрічаю двох мотомандрівників з Мінська, та Комісара з Дніпропетровська.

Поспілкувались, і за якусь годинку, не без участі моїх ритуальних танців гроза відступила)

Ще день-два позагаряли, і ось вже пора збиратись додому... Реально розумієм, що встигли побачити надто мало, але нічого, буде повід приїхати якось ще. Тому на сьомий день пакуєм речі, і... до зустрічі, Крим!

Назад дорога, як завжди, видалась коротшою, після пройдених 400 км здавалось що проїхав 150. В першу ніч нас прийняла давня подруга Іриних батьків в Южноукраїнську (Миколаївська обл.). Смачно нагодувала, напоїла домашньою фруктовою настоянкою (еххх, смакота)), і ще й в дорогу запакувала смачної домашньої їди. Дуже добра і приємна людина, величезне спасибі! Від Южноукраїнська допекли до Хмельницького, по дорозі, наткнувшись на пробку з більше 10 (!!!) фур, які плелись одна за одною гуськом!! І це на вузькій двополосці з сплошною! Памятаю з злості зробив там кілька реально екстремальних обгонів... Каюсь..
Настрій трохи підняла "фотосесія" біля роддому славнозвісного продукту



Доїхавши до Хмельницького розумію, що хочу їхати далі і добратись додому за 2 дні, але вже пізнувато, скоро темніє (пізно виїхали з Южноукраїнська), тому подумавши, все таки вирішуємо не спішити і не вкорочувати подорож
Ночуєм на Хмельницькії об'їздній, і вже добряче виспавшись до 11 години котимся додому, не забувши запастись по дорозі кукурузою))

Кілька годин... і все.
Все хороше має властивість швидко закінчуватись.

В підсумку, пройдено 2,710км., спалено 136 л. бензини., привезено близько 400 фоток, купу вражень, 8 магнітиків на холодильник, і 10 кукурудзин

молодца розказ супер.до речі з 4 по 15 серпня теж відпочивав в сонячногірську

_________________
Душу-Богу!
Життя-Україні!
Честь -для себе!

Красиво Спасибо за рассказ и фото, это сейчас ох как востребовано. +1

_________________

та да))) потроху вже мимоволі починаєш общупувати всі форуми на нявність розповідей про мандрівки)))

_________________
не бийте мух, вони як птахи

Когда за окном мусовая температура, а душа начинает скучать по трассе, вот такие рассказы как бальзам на душу!!! ОГРОМНОЕ спасибо, что поделился сакровенным!!

_________________
Четыре колеса возят тело, а два - ДУШУ!!!

Мишаня,рассказ Как сейчас хочется устроится уютненько в седле и рвануть куда нибудь навстречу восходу солнца,но Огромное спасибо за историю,действительно,как сказал Юра Stalker,сейчас они очень востребованные

_________________
Люблю три вещи:жену,мотоцикл и жену на мотоцикле