Шопіньки.( наголос на "і") Довжелезний яр десь 14 км від Одерадівки до Кордишева. 7 листопада 1944 року великий загін УПА загнав сюди біля тисячі енкаведистів. НКВД йшли винищувати сотню повстанців , а нарвались на добре озброєну кінну групу УПА. Вийшов гарний подарунок "к октябрю".То була помста за знищення мирного населення і госпіталю в Гурбах. Полонених не брали. Практично всіх загнали в болото Котячин посередині тих Шопіньок і зрешетили кулеметами. Вітер дув в сторону Жолобецьких полів і ніхто не чув і з Шумська на підмогу совєтам так і не прийшов.... Про ці події розказали два діди з Одерадівки та директор музею Самчука в Тилявці. Один з коротких бокових ровів від Шопіньок в сторону Жолобок. Тут внизу кілька файних джерел ,а в соснині на схилі - класні скелі.
На початку Одерадівки увімкнув ЖПС і супутникові мапи - побачив дуже чіткий і правильний контур цієї гори. Аж занадто все рівне..
Поліз наверх - і отакий результат... Досить велике городище з двоярусним валом. Десь 700 метрів діаметром. Поговорив з старожилами - гора називається Шанці... Молодь про городище і вали абсолютно нічого не знає. А тут - майже в кожному селі часом і не одне... От де вони - Гардаріки.. Дядько Тарас правдиво писав - " Славних прадідів великих - правнуки погані"... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Старе волинське село Голибіси( тепер Мирове) на Шумщині. . На горі хрест. Кажуть, дядьки поставили його вночі. Після бою в Шопіньках.
Звідси такий краєвид в сторону Шумська.
В Кордишеві натрапив на дуже красиву церкву і старовинну дзвінницю. Село відоме з 1513 року.
Дзвінниці кілька сотень років. Дубові бруси тесані сокирою, а не різані трачкою. Ду-у-у-же старі...
Церква на вісім бань. Стрімка, висока. Навколо козацькі хрести. Навпроти - великий став і кінець великого яру Шопіньки. Гарно тут. Взагалі - Шумщина , то незвідана для багатьох сторона. Південний край Волині. А скільки тут всього...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Верхів"я Горині. Взявся за давні плани проїхатись Верхнім каньйоном Горині, гарної волинської ріки, що впадає аж в Прип"ять. А починається в Тернопільській області над дорогою Почаїв-Залізці. У верхів"Ї тут три річки: Горинька, Добринь і Горинь. всі - наголос на О). Біля с. Горинка покатався лісами над першою лівою притокою Горині - Горинькою. Чимало черепах гріється тут на сонці, але дуже скоро і завчасно втікають в воду... Не зміг сфоткати жодної. Поїхв понад Горинню вверх по течії спочатку правим берегом через Старий Вишневець. Натрапив на руїни костелу і дзвінниці. Вхід через дзвінницю замурували савєти, як створювали калхоз, то зганяли сюди від людей худобу. Зверху дзвінниці - розстріляна скульптура. Прищавий "челавєк" відстрілив голову Матері Божій, а потім і маленького Ісуса поцілив. Снайпер... Таке саме робили в Підкамені , та ще багато де. Така в них мода. Тепер такі самі прищаві вчать нас, як вірити в Бога... Чомусь думаю, що як приєднаємось до західнішого Союзу - нас знову почнуть вчити... Тільки вже зачесані, помиті та добре поголені.... Але , зрештою , найголовніше в житті - бути самими собою....І пам"ятати - хто ми, і хто наші діди та прадіди. Поендурив горами в Старому Вишневці по правому березі - надибав 4 городища майже на одному місці. Вали тут - кругом. Відразу видно, що в давнину люди тут добряче потрудились, щоб вижити. Колись , в княжі часи ця земля аж до Острога називалась Погорина. Певно тут ріс і на конику ганяв малий Байда Вишневецький. Той, що козацтво придумав і організував. Горинь тут - дуже різна. То стрімка і шумлива, аж роса на лобі холодна спадає.... То тиха і спокійна, як і все тут навколо... Дуже гарно на душі в цих місцях. Подалі від трас та шуму, телевізорів та бігбордів... Ближче до простого і справжнього. Таке..
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
В Загороді перебрався на лівий берег і поїхав вверх понад Горинню далі. Є місця дуже тихі. Біля Бутина файні гори та соснові ліси по обох берегах. Під дорогою дуже холодні джерела. Зуби зводить... А вода - не можна напитись. Надибав старовинну капличку. А всередині - отаке... Всі рушники вишиті, побілено , синька, охра... Без євроремонту.... Проказав "Отче наш", постояв... На душі тут самому значно краще, чим в людній церкві. Скромна простота ... В Устечку знайшов причину,чому так називається село... От вона причина - тут Добринь впадає в Горинь. В обох річках вода різна на колір. Правий берег теж в лісах, взяв пару схилів, знайшов ще одне городище в сосновому лісі. Маленьке, але рови добрі. Гарно тут, у верхів"ях Горині. Гори, джерела, ліси... Люди розважливі, а земля родюча.
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Класні схили. Поендурив скіко хтів, ще й краєвиди гарні. Наверху - велике поле соняшника. Всі голови чітко повернуті на схід, хоч сонце світить вже з заходу.
Красуня...
Недалеко Мала Горянка. Байраки тут якраз для ендуряння...Спалив пару літрів нафти, але то того варте...
Внизу за поворотом - отакі сусіди.
Біля Волиці - глибокий яр. У файному лісі біжить вже маленький струмок Горині. Витік вже десь скоро.
Переїхав через трасу , по вулиці десь метрів триста вверх по струмку - і Є !!! Збоку стоїть фігура, корови цивілізовано йдуть по містку. Ну от і ціль моїх мандрів - маленька криниця. З неї витікає велична волинська ріка Горинь і несе свої живі води в Прип"ять і Дніпро. Все скромно , чисто і душевно. Напився доброї води... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Ридомиль.1430 р. Давнє українське село на старому кордоні Волині і Галичини. Потім тут проходив кордон між Польщею та Австро-Угорщиною. Село відоме далеко завдяки великій кількості контрабандистів та конокрадів, що товклися тут століттями. Якщо когось питали - "Дядьку, ви часом не з Ридимля?" Відповідь була традиційна і з посмішкою : " Сам ти злодій..."
Старі церковні ворота з покрівлею. Стовпи різані трачкою.
Церква з 1730 року. Немолода. Стоїть на місці старої 16 століття.
Дзвінниця також оригінальна.
Храм дубовий , важкий, обшитий дошками, аж просіла трохи центральна частина.
То є церква святої Параскеви. Тут до самої совєцкої влади зберігалась старовинна книга-стародрук 16 століття " Сєрдце чєловєчєскоє" , надрукована в Києво-Печерській лаврі. Внизу надибав джерело з-під криничного круга. В капличці або град або якась п"янюга повибивала шибки. А ще в Ридомлі був кам"яний замок. Савєти розібрали останню старовинну вежу на свинарник. А вежа тут відома здавна. В пізньо-литовський період тут зберігали громадське зерно. Війт позичав під відсотки зерно біднякам і тим, в кого не вродило. А в жнива брав до рота руру( рупор), зроблену з лика і кричав надвечір : "Осипку!Осипку!" То означало , що треба не забути привезти позичене торік. Тепер на місці замку людські хати і городи. Файне село Ридомиль. Велике. І ридимців тих - по всьому світу. Дуже говірливі, компанійські. В моїй Смизі їх - певно четверта частина населення. От зібрався і подивився на їх прабатьківщину...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Дякую за добрі слова. Всіх фоток не виставиш, а ще буває , що місця для очей класні, а для фотика - ні. Не вдались і все. То сонце не з того боку, то ше якась біда. Суперзум Нікон П100 - всього лиш суперзум...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
По дорозі на Ст.Тараж на виїзді з Ридомля переїхав через потічок до крейдяної гори. Коло потічка зустрів двох босих молодичок-ридимлянок з граблями ( сфотографуватись не погодились, а шкода, бо файні) і розпитав про навколишні гори. Біла гора виявилась Ганною, так її тут називають, Там є зверху фігура і джерело. А колись там був дубовий ліс. Колгосп вирізав.
Стежкою випер на полицю десь на третині гори, покинув японця і поліз серпантинами наверх.
Зверху гора виявилась глиняною. Тут знайшов джерело-криничку. Для того, хто тут йде наверх - те джерело дуже потрібне, ще й з такою доброю водою.
А знизу гора здавалась не такою вже й високою....
А от і близьке до Бога місце... Хрест пофарбований зо сто разів. Старий, камінний. Тут відразу відчуваєш, що місце сакральне. Був дубовий гай... Саме в таких місцях були древні святилища наших предків. Тиша. Краса... Нема нічого гарнішого від того, що створив Бог...
Ну, сонце до заходу, і я донизу по вузькій стежечці. Привіт братам-японцям, справжнім самураям... До зустрічі Ганно, файна гора коло Ридимля! Буду їхати недалеко - обов"язково загляну. Аби здоров"я. Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Зарегистрирован: 12 окт 2013, 20:19 Сообщений: 56 Откуда: Днепродзержинск
Мото: в процессе выбора(пока мотороллер)
Возраст: 49
Тел.: 0931494132 0675252122
Имя: Игорь
Только на беглый просмотр темы ушло несколько дней,но по-быстрому не получается.Возвращаюсь к первой странице и начинаю все с начала,поскольку тема настолько интересна и познавательна,что на скорую руку осознать не выходит.Автору огромное спасибо.Теперь лично для меня появилось приоритетное направление-НА ЗАПАД !!!
Турич. (наголос на "и") Колись в давнину тато Данила Галицького сюди завжди їздив на лови. Полював турів. Тут його і застала звістка про народження Данила. Недалеко на горі він заснував тоді місто Данилів. Перше , яке так ніколи і не взяли штурмом монголи.
За Польщі тут було показове лісництво, так і звалось - Турич. Останній лісничий був Литвин. про це написано в книзі м.Скорупського "Туди, де бій за волю" . Після війни тут все знищили савєти - будинки, стайні,льохи. Тепер - просто ліс і лісничівка старенька завалена.
Недалеко хрест . Скільки тут людей згинуло невідомо, бабця з Мартинівки казала, що дві сотні. Не здався ніхто. А де поховані ? Хто вони?
Ото і все, що відомо. Ще бабця Марія сказала, що оточені хлопці кричали енкаведистам : " Краще смерть , чим колгосп і совєцке безбожжя" От за що була війна... Тепер борців за віру і волю "нові антифашисти" називають бандитами. А віру нам несуть ті, хто вчора її нищив....Самі правда вірять не в Бога, а в Сталіна... В Антонівцях пішов повільно лугом, думав знайду перепілок. Знайшов захованого парубка...
В парубка один ріг менший, мене таки роздивився... Відбіг трохи, дивуючись, чого ж то я не ворушусь? Князь Роман, тато Данилів, таки недарма сюди їздив... Бо файно... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Гірське село - то коли вулиці однорядні узвози, де ніяк не розминешся.
Але жити тут гарно. Є тут кілька схилів з старими кінними узвозами. Люблю ними злазити вниз з гори на мотику.
Добрвся між горами до Лішні. Тут річка з-під Угорська впадає в річку Людомирку, котра тече з Стіжка по кордоні областей. Заскочив на гарне озерце. Тепер воно все вкрите ряскою. Надвечір , після мотання лісами повернув до ставка на Голубах. Посидів, помріяв. Тиша. Комарі стовпом. На тепло.... Таке..
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Джерело потужне, живить немалий ставок, впадає в Ікву.
Крейдяні гори біля Кокорева.
Наверху знайшов невеликі залишки валів. Схоже більше на древнє святилище, ніж на городище. Багато різних лікарських трав. В Комарині добрався знов до каньйону Ікви. На горах гарні джерела, а через річку - гарні містки. Кладку намагаються закріпити біля дерева, щоб повінь не забрала. В кінці села ще один місток і пральня. Місток таки дійсно файний. Через нього пішла з великим кошиком прання моцна молодиця. Незручно якось було фотографувати Дуже вже серйозна... Гарні тут гори. І Іква тече тут спокійно і велично. По обох берегах джерела. Весною треба буде поендурити верхами....
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Зарегистрирован: 25 май 2013, 11:36 Сообщений: 1073 Откуда: Макеевка
Мото: GEON Invader 150
Возраст: 37
Тел.: 380958273126
Имя: Дмитрий
Виталик!Каждый раз заходя в твою тему ожидаешь получить очередную порцию позитива и хорошего настроения И пока тебе это очень хорошо удается Спасибо огромное за полученное удовольствие от просмотра
_________________ Люблю три вещи:жену,мотоцикл и жену на мотоцикле
Поліз на гору до джерел. Проїхав дивною вулицею , десь вісім господарств і вулиця проходить через кожне подвір"я. З одної сторони хата, з другої хліви... По-іншому тут не проїдеш.
Перебрався через гору і поїхав долиною в сторону Почаївського скита. Далі ліс стає пралісом. Часом зустрічаються дуже старі дерева.
В"їхав в Почаїв зі сторони скита і натрапив на цікаву каплицю.
Посадив липу Іов Почаївський, той що прожив рівно сто років і сказав коли помре.
Всередині величезне дупло, його почистили і влаштували іконостас. От вони - язичницькі наші витоки. Та й слово "православ"я" крадене церквою . Наве, яве і праве. Три світи. Яве - то наш. Наве - невидимий. А праве - то світ богів. Старих , наших... Слава богам - праве славити....
Ця унікальна каплиця - тихий відгомін нашої сивої старовини... І до християнства ми теж були людьми і мали віру. Давню... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Вірля. 7 км убік в ліси від траси Кременець-Почаїв. Ставів тут кілька. Бар"єр для риби. Пані Ганя заклала основи величної Волинської духовної історії епохи Відродження. Тут почалися зцілення від Пресвятої ікони Матері Божої Почаївської.
Саме тут бум монастир Гойської.
Відразу зрозуміло, що церква - не російська.
Природа тут неймовірна. Два канюки на пеньку вживаються біля чайки.
Шестеро малих лебедят.... Такого виводку не бачив ніде.
Посидів з монокуляром з годину, подивився на білу красуню. Послідкував за її терпінням... Всім би таке... Таке...
_________________ Знати чужу мову - почесно. Замінювати нею мову власної країни - ганебно.
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 3
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
