З дозволу ДІДА, хочу трішки змінити напрямок поїздок,додати і повернути до вже частково баченого, а частково нового і відкритого для себе тільки тепер. Хочу розповісти про прекрасний одноденний маршрут навколо Миколаєва, Львіської області. Тільки за третім разом вдалося знайти, проїхати, побачити: Дуброва-жертовний камінь (Діравець), печери-келії, Стільсько- городище Білих Хорватів, дещо в стороні Илів-. "Вхід до печери в Ілові – у вигляді жіночого лона. Чоловікам там треба бути дуже обережними. А для жінок це місце благодатне. Покровителькою печери є богиня Макоша. Вона перейшла у християнську релігію як Меланья».-посилання з нету. Дальше околиці Миколаєва-печери... походження кожен тлумачить на свій кшталт, як на мене, то більше схиляюсь до створення їх артилеристами-австріяками в першу світову. Тим не менше там цікаво і красиво. І завершили ми поїздку оглядом гроту "Прийма"- щось подібного. Не дивлячись на наявність координат, кілька разів блукали, але воно того варте. Не буду закидувати знимки нище, а бажаючим залишу посилання.
https://picasaweb.google.com/1151093664 ... directlink
Печера в Илові є в альбомі "Стільсько 2"
Ну і не дорікайте, що я не на "Турері", а Патріком - холодно.
Цьом па-па.

Файно Лесю, друже!
Грот "Прийма" бомбезний і "жіноча " печера і все , що є на теренах колишньої столиці білих хорватів.
По-доброму заздрю вам з сином. Я з хворим Матвієм тоді годинку пробіглись по Дуброві і поїхали на Львів.
Ще раз шкода, що князь Володимир підступно знищив велику культуру і найбільше місто в Східній Европі. До речі хорвати пішли і знайшли схожу на тутешню нову Батьківщину...
Мрію там таки все облазити,як і ви.

П.С. Сьогодні , хоч і дощ зі снігом , попер на гору Турич. Там батько Данила Галицького Роман Мстиславович
постійно полював на турів.
Правда я не доїхав. Поза селом Нова Миколаївка десь "знайшов" цьвяха в задньому колесі...
Стоячи на баку вернувся. Слизько , як на лижах, але така їзда теж кайф.
Таке...
Цьом-па-па!

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Клеваньський замок. 200 метрів від траси Рівне-Луцьк. За 18 км від Рівного.

Стіни тут величезні. Половина замку - руїни.

В"їзд з моста. Замок понад 400 років належав Чарторийським.

Найбільш вцілілий із двох бастіонів. Страшенно зарослий лісом, висота стін тут більше 20 метрів.

Совєцька власть тут розмістила ПТУ, потім ЛТП.... А потім - остаточна руйнація.

В"їзний міст просто величезний і височезний, мій мот внизу, як муха.

Південно-західний бастіон.

Висота тут - теж метрів 18.

Наполовину знищена махіна , Клевань. древній Коливань.
Крім замку тут є величний костел, церкви , котеджний комплекс, залізничний відомий на всю Україну Тунель Кохання.
Маленьке містечко над дорогою з великою і бурхливою історією.
Тепер всіма забуте і непомітне.
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Виталий представь на минутку что не было ни революций ни войн, ни противостояний сколько бы сохранилось того что пострадало от бурной истории. Как там пренципиальные слова из гимна "Мы всё разрушим, а затем" и что было "Затем" мы знаем уничтожили под корень хозяйственных людей повесив ярлык " Кулак" дальше больше, выкосили грамотную, учённую интелигенцию повесив ярлык "Враг народа" Фашистской германии оставалось только добить эту страну, Но огромная территория страны и ещё более жестокие зверства не оставили немцам выбора, они теперь "Побеждённые" а после войны ещё много и много дебилизма "Бам", "Афган" и "Гонка вооружений" идея коммунистического благоденствия лопнула как мыльный пузырь, чем собственно и являлась. 74 года шарахания по сторонам в поисках светлого будущего. Затем страну поделили и разворовали. Что у нас на остатке, вырывание из рук в руки (представителями народа) оставшихся богаств страны и дальнейший деребан. А что Украина ? очень медленное почти незаметное развитие и только благодаря трудолюбивому народу. Это тоже будет История нашей страны. Остаётся только верить и надеятся что наши потомки будут жить по человечески.

Простите за эти мысли, чёт пробило после фото разрушенных и никому не нужных мест.

_________________

Згоден, Володимире.
У Лесі Українки є такі слова : " Хто визволиться сам - вільний буде, як хтось когось визволить - в неволю візьме..."
Від монголів нам допомогла визволитись маленька Литва , потім стало Велике Князівство Литовське. Від поляків нам "допомогла "визволитись Московія - на 300 літ стала Россійской імпєрієй.
Коли боягуз Грушевський розпустив армію - нас знову визволили "красниє" большевікі...і залляли все нашою кров"ю.
Тепер нас визволив без крові Кравчук(Блюмер) , запустив машину обкрадання країни і назвав це " Маємо, що маємо" Відтоді нашу кров почала пити наша ж "еліта" , хоча насправді вона - чужа.
Тоді остаточно і без крові "визволив "нас Ющенко під нашіптування американки - посадив бандитів не в тюрми , а за свій стіл. А вони вже вилізли і на стіл і всім на голову.
Свободи без крові на жаль не буває.
І чекати її марно. За неї треба боротись.
Із зброєю в руках. Тоді це буде насправді свобода.
От і все.
Як Вакарчук співає : "І міцно стиснувши зуби - маму ніжно любити.
Хто ж тоді, як не ми, брати...





Останнє фото сьогоднішнього дня. Цілий день дощ, + 10, гори. гори.
Життя прекрасне.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Круки. Маленьке лісове село.

Стара церква на піщаному горбку. Тут в 1943-ому році повстанці давали клятву на вірність Україні.

Страшенно люблю перебиратись через річки по кінних дорогах. Влітку - на максимальній швидкості.... Тепер - спокійно.

А через річку біля села Голуби - особливо.

За річкою є гарне озеро. Недалеко гніздиться пара чорних лелек. Ніяк не можу влітку іх сфотографувати. Дуже обережні.

А ця переправа - по тракторній колії. Літом ризикнув - майже переїхав. Вкінці вибирався вже по пояс мокрий. Але - весело. І ніхто не допоможе....

Річка тече поміж мальовничих піщаних дюн.

І в кінці - дуже гарний місточок до великої поляни в лісі.
Обов"язково поїду сюдою ще.
Бо люблю просту і непомітну красу.
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Іспряча , або Божа гора біля с. Тростянець. Згубив вересневу мандрівку, а тепер накопав кілька фоток.

Тут з давніх давен приходили люди для зцілення. Археологи знайшли тут дуже багато свідчень, аж до кам"яного віку....

Дуже гарна церква на самій вершині.

Позаду старий пам"ятник. І тоді було начальство....

Добрий і богобоязливий чоловік , вдячний.

Тепер таких небагато.

Десь тоді і кріпосне право скасували.

Дуже вже гарно тут. Іспряча - одна з гір Мізоцького кряжу. Краєвиди з неї - неповторні, волинські простори.
По лівому боці хребет іде аж до Острога. Паралельно , за 30 км тягнуться Кременецькі гори. Теж до Острога.
А посередині - аж до Шепетівки - Мале Полісся.
Мої кохані місця і простори...
Шкода, що життя коротке...
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Классно, история и память, память и история

_________________

Дивлячись скільки Віталій викладає інформації про всіми забуті історичні памятки іноді просто дивуюсь яка в нас багата історія. Маю надію колись все-таки почнуть потроху все це відновлювати. Американці (якби в них був такий спадок) вже б давно зробили з країни туристичну Мекку! І не треба казати що в нас грошей на це немає, досить тільки поглянути за які кошти футболістів купують...просто пріоритети у можновладців інші.
ЗЫ. Віталію величезний респект за те що він робить

Дякую, колеги!
Щодо нашої "еліти" - хочу процитувати слова дуже відомого 104-літнього діда Андрія Ворона :
"Не той бідний , в кого мало, а той - кому мало......"
А років через 5 такого "пакращєння" гімном ніби-то нашої країни вже сміливо може стати "Мурка"...
Таке...

П.С. Колєга Руслан надибав такий палац в селі Приозерному в Рогатинському р-ні. Садиба Рея. Теж хочу туди попасти.

Знайшов отаке суворе його фото....Краса.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Сіріусова "вождєлєнная" вузькоколійка. 25 км лісами , озерами і болотами від Смизького торфобрикетного заводу
аж за Майданські гори.

Після дощу кругом болото, а тут м"яко по крошці ендуриком - вперед!

Понад колією проносяться гарні озера.

Отаке красиве і велике в нетрях росте багно - дуже пахуче, аж сп"яніти можна.

Далі - праворуч величезна дюна посеред лісу.

Ще одне озеро. Таких тут чимало, як і боліт.

Стрілки і роз"їзди. Все руками - потяг стає, помічник машиніста біжить, переводить стрілку - і вперед...

Ще одна дюна, Зверху сухі гілочки берези по піску - як павутина і одночасно арматура , утримують пісок від сповзання. Цікаво...

На виїзді з лісу в Майдані - велике торфяне поле, тут видобувають торф.

Потяжок з чотирикілометрової відстані за річкою. Вантажиться торфом. Туман добрячий, мряка.
Кругом по дорогах болото, а для їзди по вузькоколійці - саме та погода. Трохи навантаження є, але тепер мотик не грузне, не буксує, їхати - тепер задоволення...
Радий, що поїхав саме не потягом, а мотом. Зовсім інші враження.
Зміг спокійно все роздивитись і побачити. Файно.
А Сіріусу дякую за ідею!
Таке....
,

Все допишу i опишу, бо діти і внуки захопили комп...
Каравул!!!!!!!

П.С Дописав...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Держись Виталий, дети цветы жизни, хоть и с шипами. Классные фото, ух там бы на квадрате бомбонуть, а лучше на Эндурке с тобой на пару.
Первая, вторая фото особо понравились Скажи а на третьей не Дикая конопля часом ?

_________________

Нема питань , по безмежних волинських лісах і горах на пару - з радістю. Аби час і здоров"я.
А наше багно - то по російськи "багульнік"(той , шо на сопках цвєтьот)
В нас він цвіте по болотах, майже в людський ріст. Цвіте дуже красиво і вся рослина пахне дуже сильно, легко можна втратити свідомість.
Полазив по верху дюни - слідів різних тисячі. Зразу хотів зі сторони лісу на повному газу вилетіти на дюну. а тоді так само - торпедою вниз. Потім попустило... Дуже вже гарна та неторканість піску.
Хай тут "торпедують" змії, пташки і звірі.
Ті , кому і належить...
Є місця, кудою пертися шкода. Хай будуть такі, як є.

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Видранка. Дубенський р-н.

Маленьке село на самому західному краю Малого Полісся.
Тепер тут збудували гарну церкву.

В такі села німці боялись навіть поткнутись. Дядьки з цього села в перші дні війни стягували тисячі трупів побитих червоноармійців з усього Брідка. Німці вистріляли їх тут без ліку. Як зайців... Сморід стояв за багато кілометрів. Дядьки викопали три величезних братських могили і поховали всіх....
Від самої війни до цього часу совєцька власть так і не зробила розкопок і не встановила жодного імені загиблих...
Старі діди багато чого можуть розказати...
І мало хто лишився з тих , хто мав би про все написати книжки.....

Далі поперся до свого коханого джерела в Лішні. Посидів, відпочив, просто помовчав і побув сам...

Данилова гора зі сторони Антоновець.

Тисячолітня кінна дорога до хутора Лісовики.

Ще одне моє кохане джерело понад дорогою. Осінню тут найгарніше....

Піщаний спуск з гори до хутора Гутисько. Літом тут пісок важкопрохідний.

Тепер їхати приємно, мотик не гріється. Краєвиди....

Такі вони, мої ліси і гори. Ще одна панорамка...
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Красиво!

_________________
Швидко їдеш-тихо понесуть.

Вот так смотрю на эти фотки.....на фото Кочевника....Викторыча...и других ребят.....и возникает желание выключить мобилу...и нафиг из города смотаться куда подальше в лес.....хоть на недельку......ни о чем не думать....ничего не знать.....просто отдохнуть и привести мозг в порядок........

Это необходимо периодически делать каждому. Для того и мотоцикл!

Літургія біля каплиці на Штабі УПА .
"Бандеровци собралісь..." і скромно відзначають 70-річчя УПА.
Їхні діди, батьки і брати згинули за Україну у боротьбі з німецькими і совєцькими окупантами в цих лісах і горах і безіменні лежать у своїй землі.
Загинули, бо любили її по-справжньому...

Осіння річка Бистриця. Вода тепер червона , як ніколи. Тече з торфяних боліт.

Тихо тут, аж в вухах дзвенить. От-от піде осінній дощ...
Лісові озера обміліли, то бобри прокопали канали від озера до озера глибиною до метра і господарюють.


Урочище Кам"яна гора біля Майдану.

Поміж гір тут було кілька хуторів. Озеро.

Тепер - тільки ліс і гори...
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Національний заповідник "Базальтові стовпи". Одне з семи чудес України.
Десь виложу....

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Очень красиво! Виталий, обязательно выкладывайте!

_________________
Я в жизни люблю три вещи:Мужчину, Мотоциклы и Оружие.

Где такое увидиш ?

_________________

Ще одна гарна осіння подорож на кілька годин.

Річка Іловка - найчистіша в світі. Тече собі з Їловиці до Тартака .

По лівому березі височенний горб, з-під якого б"є дуже багато гарних джерел. Вода м"яка, як з гліцерином.
Не можна напитись.

Місцями вона щвидка і бурхлива.

А то - Ксьондзове озеро з західної сторони. Глушина.

Любомирське озеро.

Мій коханий водоспадик на Бистриці осінню.

І природа і погода - прекрасні.
Як і осінь.
Таке...

_________________
Знати чужу мову - почесно.
Замінювати нею мову власної країни - ганебно.

Красота
А первые две фотографии, напомнили мне крымский лес

_________________
Сотня по пересеченке - это гораздо круче, чем 200км/ч по шоссе

Ух какая красота нетронутого леса, Виталий фото супер

_________________

Как всегда от этой темы улучшается настроение. И хочется ехать, ехать, ехать и приехать куда-то где будет так же красиво...

_________________
Если упорядочивать бардак, то получится упорядоченный бардак